###Олег ФЕДОРЧУК: «Первая лига не связана с Премьер-лигой» ###
— ОлежеВікторовичу, якою для вас була перша частина сезону впершості?
— Перша ліга, як ніколи, була цікавою тим, що небуло явного лідера: ні загрою, ні зарезультатами. Була провідна група з п'яти-шести команд й інша когорта колективів, завинятком «Ниви», котрі періодично набирали й збавляли оберти. Отож чемпіонат рівний. Незнаю, добре це чи погано, проте констатую—впершому дивізіоні немає фаворита.
— Якою була характерна рисалітньо-осіннього етапу, крім рівності учасників?
— Уперше заостанні три роки небуло клубів, які погрожують невиїздами, з числа тих, хто ще недавно бастував. Уцьому сенсі всі, без винятку, врізали апетити й почали рахувати реальні гроші, анеобіцяти бозна-скільки. Відтак ФК навіть заскромного фінансування незривали турнір. Отож, попри кризу, чемпіонат пройшов стабільно. Клуби пристосувалися докризи—це великий плюс.
Мінус утому, що другий рік поспіль немає охочих вийти впрем'єр-лігу. Років п'ять-шість тому команди завчасно декларували про прагнення підвищитися вкласі. Зараз, окрім «Зірки»...- І тене факт, що вкіровоградців усе благополучно. Решта живе запринципом: що вдасться, тей буде. Відтак ажіотажу танапруги немає. Футболісти лише думають про преміальні, причому невсюди їх виплачують. Отож багато матчів скидаються натовариські поєдинки, анеофіційні. Як недивно, матчі нагадують оті, що відбуваються назборах.
— Чи є підстави вважати, що рівень першості впавабо зріс?
— Як старожил ліги, скажу, що рівень загальний вирівнявся, проте майстерність і малюнок багатьох команд, нажаль, незазнав змін. Це пов'язано насамперед із тим, що немає навчально-тренувальних зборів. Факт: багато колективів навіть невиїжджали назібрання під час антрактів. Зі своєї тренерської роботи знаю, що досягнути злагодженості, прогресу тарізкого зростання майстерності можна лише зарахунок інтенсивних занять саме назборах. Адже всезоні, щоб ви розуміли, всі майже однаково будують тренувальний процес. Лише кілька тренерів обирають дворазовий режим, решта—одноразовий. Якщо взяти вкількісному показнику, різниця впродовж тижня становить водне-два тренування. Тобто заобсягом роботи ліга різко здала. Це позначається натактичних малюнках команд. Як наслідок, багато колективів подібні між собою, бо грають нетак, як хоче тренер, атак, як уміють. Виходять наполе, атам—як вийде.
Другий мінус (доречі, нелише цього сезону, аостанніх трьох-чотирьох)—дуже велика ротація вклубах. Несекрет, що на50, атой на80 відсотків змінюються склади команд. Мовиться про «Миколаїв», «Ниву» й «Авангард». Це призводить дотого, що глядачам нецікаво, бо інколи вони приходять стежити законкретними футболістами. Футбол—колективна гра. Утім, усі пам'ятають, накого вони свого часу ходили подивитися. Оця ротація привела дотого, що вболівальників майже немає. Скільки раніше людей ходили нафутбол уМиколаєві, азараз максимум—дві тисячі. Водночас на«Полтаву», «Геліос» і тернопільські команди взагалі ніхто неходить. Отож ротація й невиразна гра спричинили різкий спад зацікавленості.
Без мотивації, зацікавленості тамайбутнього
— Якщо говорити про тенденції, чи бачите, куди рухається дивізіон?
— На жаль, ліга незнайшла тумотиваційну складову, котра дає настрій і сили працювати. Розкажу вдвох словах про два принципи мотивів. Перший—спортивний, другий—фінансовий. Авнас перший мотив зник через відсутність другого. Більшість розуміє, що незможуть підняти витрати вищого рівня, тому особливо непрагнуть піти напідвищення. Водночас клуби непереходять нароботу з виховання й підготовки молодих гравців. Торік небачили жодного виконавця веліті, котрий вийшов із першої ліги, завинятком «миколаївського» Сергійчука. Цьогоріч про зацікавленість довиконавців із боку прем'єр-ліги взагалі нечути. Інтерес поступово згасає. Приміром, найкращий гравець минулого сезону «дніпродзержинський» Куліш перейшов у«Металіст» і практично неграє. Аби поліпшити конкуренцію, клубам необхідно змінити підхід: працювати наперспективу, напродаж.
Пригадую початок 2000-х, коли сперечався із харківським «Арсеналом». Уже тоді їхній менеджер Красников успішно працював упершій лізі вфінансовому плані. Кучер і Фомін захороші гроші йшли увищу лігу. Теж саме було в«Нафкомі». Тобто клуби самоокупалися. Зараз небачу й близько, щоби хтось думав уцьому напрямку. Декларації є, проте ніхто нехоче брати й працювати з молодими виконавцями.
— Розвинули моє наступне питання. Намій погляд,ліга старіє, зокрема, через повернення наших учорашніх легіонерів, яких уженераді бачити за кордоном.
— Повністю погоджуюся. Навіть більше того: моє основне непорозуміння з «Полтавою» через те, що ядавав шанс 20-річним. Однак це незавжди давало результат, що клубу нецікаво. Зараз оті гравці відраховані. Якби ятеж так чинив, топро Ковпака й Гуменюка ніхто би непочув. Із одного боку, всі заявляють, що хочуть молодих, із іншого—ніхто нехоче ризикувати. Зараз укомандах складно знайти футболістів 1995 р. н.,вважаю, що вони вже немолоді. Явипускав юних Рогозинського, Шастала, авважається, що вони неповинні виступати.
Згадую, як «Ворскла» грала із «Жиліною». Узяв протокол: условаків п'ять гравців молодше 20-и, авполтавців п'ять—старше 30-и. Таким чином вони потім зароблять. Натомість наші тренери просто бояться, бо президенти вимагають перемог. Без бажання останніх—працювати намайбутнє—нічого невийде. Яскравий приклад — «Зоря»: раніше боролися завиживання, азараз сім гравців узбірній. Якщо вистачить терпіння, згодом лідером буде «Іллічівець».
Казка про трьох поросят, відставки татоталізатор
— Чому все так?
— Справа втому, що академії при клубах виконують роль першої ліги. Вони би мали конкурувати, натомість першість пішла увільне плавання. Першу лігу можна відчепити, авона попливе, що ніхто й непомітить, що її нестало. Першість непов'язана з прем'єр-лігою,і це сумно.
— Вочевидь, це сюжетузагалі для окремої теми.
— Погоджусь, це тема підходу дофутболу. Це як указці про трьох поросят: або будуємо дім із соломи, або з дерева, або з цегли.
—Було лише дві відставки: ваша й тернопільська Вовчука. Маєте пояснення?
— Одне: немає спортивних зав-дань—немає відставок. Якщо впрезидента завдання—втримати клуб наплаву, товсе одно, хто буде тренером. Це нете, що мене звільнили. Япрацюю наставником упрофесіональному футболі понад 15 років. Отож знаю: якщо ніхто неставить амбіційну мету, тонемає причин змінювати працівників.
Плюс—обмеженість фінансових ресурсів. Очільники намагаються незмінювати часто тренерів, адже розуміють, що зацим слідуватиме зміна гравців. Думаю, відставки ще будуть. Зазвичай, це відбувається взимку.
— Колинемає амбіційних зав-дань, існує ризик «лівих» матчів. Утім, нескажу,що багато поєдинків підпало під критерії підозрілих.
— Справді, небуло таких ажіотажних матчів, як тернопільське дербі торік. Утім, із моєї точки зору, деякі поєдинки були підозрілими. Справа втому, що їх припинили транслювати потелебаченню. Часом трапляється, що на«ліві» зустрічі зникають трансляції навіть уІнтернеті. Люди вже навчені: вимикають електрику, щоби все було, ніби «через технічні проблеми». Отож сигнали надходять од тоталізатора. Зараз небуло багато дивних матчів, але, думаю, що їхня кількість зросте під завісу чемпіонату. Так зав-жди було. Пам'ятаю радянські часи: коли команди вже вирішили локальні завдання, пильність утренерів знижувалася. Отож гравцям, які збиралися змінювати команду, вже було байдуже, як зіграти. Доречі, незавжди все виникало через гроші. Інколи просто сприяли хороші взаємини. Це—некорупція, але все одно неспортивна поведінка.
— Які команди вас здивували зі знаком плюс, аякі—з мінусом?
— Найперше: дебютанти, «Черкаський Дніпро» й «Оболонь-Бровар», мене нездивували. Ясам був утакій ситуації. Коли лише виводиш команду нановий рівень, перше коло ти стовідсотково влідерах. Лише згадайте минулий сезон: «Сталь», «Тернопіль»...-
Охтирська ейфорія, комсомольська інертність, чернігівський клуб-загадка, 16-18-48
—Одначе «Гірник» бовтався внизу!
— Криворіжці просто почали перестановку тапідсилення. Відтак спочатку пішов спад. Молодий тренер, Приходько, здригнувся: почав різко змінювати склад. Коли все міняєш находу, зрозуміло, незавжди це спрацьовує. Зате тепер склад стабілізували. Запорука стабільних результатів—стабільний склад. Узяти «Шахтар»: перші три роки Луческу пройшли намежі відставки. Проте потім грали одним стрижневим складом гравців сім-вісім років і досягали успіхів.
Хто приємно здивував? «Гірник» видав кілька хороших матчів. «Іллічівець» згодом додав. Певними періодами «Зірка» мала непоганий вигляд, як і «Геліос». Утім, нажаль, небуло жодної команди, котра би рівно пройшла весь змагальний етап, як торік «Олександрія». Так, команда Шарана непоказувала яскраву гру, проте вдалося оминути спадів. Пройшли крок укрок, незбиваючись. Натомість зараз і «пивовари», й кіровоградці, і черкащани зазнавали провалів. Це означає, що ще невсі проблеми вирішені всередині колективу.
Хто розчарував? Насамперед «Нафтовик-Укрнафта». Пам'ятаю їхні інтерв'ю після п'ятого-шостого туру, коли йшли влідерах (якраз готувалися тоді з «Полтавою» доних),—уних така ейфорія була! Вони виграли три домашні поєдинки, й усе—вища ліга! Вочевидь, їхній тренер, Книш, недостатньо досвідчений, і незміг передбачити можливі спади. Відтак колектив потрапив у«штопор», азмогли виправити ситуацію лише востанніх двох турах. Аось «Десна»—найбільше розчарування. Склад стабільний, укомплектований, п'ять років разом виступають. Для мене це клуб-загадка. Засвоїм потенціалом чернігівська команда повинна бути, як мінімум, четвертою. Доцієї когорти додам іще «Гірник-Спорт». Видно, вних уже немає мотивації. Це вже нета команда, що була. Більше того: комсомольці рухаються заінерцією. Отож, як мені здається, вних уже немає азарту тавпевненості усвоїх силах. Щось там уних «пішло».
— Якщо об'єктивно розмірковувати про ротацію між лігами, тоякою вона має бути?
— Два клуби—прямий обмін, аще два—через матчі плей-оф. Така моя думка. Поясню позицію. Менше двох неправильно, бо, як показує практика, перше місце безальтернативно обіймає одна команда, азадругу сходину точиться боротьба. Для чого двоє вплей-оф? Щоби принаймні п'ять-шість команд боролися завиживання й підвищення вкласі, тож були втонусі. Якщо клуб перебуває надесятому місці, він перестає цікавитися турнірним питанням. І це погано для футболу. Відеалі вісім команд повинні боротися заєврокубки, арешта сім-шість—зазбереження прописки вдивізіоні. Так значно цікавіше. Подібну схему застосовують вІталії, Англії, Німеччині. Відтак моя пропозиція: сформувати вищу лігу з 16 команд, першу—з 18. Чому стільки? Бо немає єврокубків, пауз через матчі збірних і, посуті, Кубка, завинятком ранніх стадій. Тим паче погодні умови останніх років дозволяють виступати догрудня. Водночас друга ліга має формуватися з усіх охочих. Скільки назбирається, стільки й гратиме. Пам'ятаю 2002-й рік: було 48 колективів потри групи: західна, центральна й східна. Так і має бути.
